***Голєніє муз не тєрпіт суєти***

— Ой чий тооо кііііінь стоїїїть, ой чий то кінь стоїть, що сива гривонька! Спааааадоообалась мені, спаааадооообалась мені! Таааааяяяя дівчинонька! — співав Настоятєль, моооя спінку у ванной комнаті, так громко, чтоби сусєдям було завідна.

— Шо ти ревйош, арєшь? От шо ти арєшь? — павтаріла кошка, віползая із-под тазіка.

— Завідуй молча! — атвєчал он, малюя бальшую дулю тюбіком зубної пасти «Фтородент» на зерцалє мудрості.

— Твоя бритва у мєня! Так шо ти роток не роззявляй, а то пойдеш по міру с торбою! — констатіровала очєвідний факт Елла, скидуючи бутилочкі з шампанямі з поличькі нещасному піздострадальцу на нєрабочєє место і вилєзая наружу через вентиляційне оконце с бритвой в іскусних зубах.

Отакот.